Від завтра припиняємо рахувати над-прибутки фармкомпаній людськими життями?

Законопроєктом виводяться з поміж правової охорони способи та методи діагностики, лікування та хірургічних втручань. Це практика країн ЄС, національне законодавство яких не передбачає патентної охорони згаданих об'єктів.

Вносять жорсткі критерії щодо патентоздатності винаходу, який стосується лікарського засобу, що не дозволить отримувати так звані "вічнозелені" патенти та зловживати патентної монополією на ринку Україні. Патентуванню підлягатимуть справді інноваційні лікарські засоби. На сьогодні, видаючи слабкі патенти на лікарські засоби, ми ошукуємо і заявника і суспільство. Сьогодні патентна система дає можливість охороняти лікарські засоби, способи і методи лікування навіть у режимі корисної моделі – тобто "під відповідальність заявника", без кваліфікаційної експертизи. Заявник сплачує збір за реєстрацію, а пацієнт вірить, що чисельні патенти на корисні моделі, які прикрашають стіни медичних установ – це гарантія високої якості медичних послуг. Щоправда, жодних з поміж цих винахідників ми не знайдемо серед авторів авторитетних міжнародних наукових видань.

Лікарські засоби більше не патентуватимуться в режимі корисних моделей. Законопроект вилучає речовини з поміж патентоздатних об'єктів останніх. Відтак надзвичайно важливим положенням законопроекту є власне посилення  критеріїв патентоздатності, які стосуються лікарських засобів, і які будуть охоронятися виключно в режимі винаходів. Необхідно, щоб в Україні охоронялися справді інноваційні ліки, а не безкінечні солі формули Маркуша. Відтак у найближчий час розпочне роботу експертна група з питань розробки нових правил експертизи заявки на винаходи, що стосуються лікарських засобів. Критерії патентоздатності будуть виписані таким чином, щоб патентну охорону, а відтак і 20-річну монополію на ринку, отримували справді інноваційні препарати. Наразі ж в Україні видають патенти на те, що вже давно перейшло у суспільне надбання в ЄС чи США. І видають не тому, що наші експерти менш кваліфіковані чи не обізнані зі світовим досвідом. Ні, навпаки – експерти Укрпатенту є однією з найпотужніших команд, але вони знаходяться у лещатах недосконалостей законодавства, є заручниками застарілої патентної системи "заточеної" у першу чергу на заробляння грошей, а не на захист інтелектуального суверенітету держави.

Яскравим є приклад софосбувіру, патент на який вже давно сплив у світі і в Україні заявлявся через лише використовуючи слабкість вітчизняних критеріїв патентоздатності. Підкреслю, що не видача патенту, наявність якого би одразу підняла ціну на лікування у рази, трималася виключно на усвідомленні експертами Укрпатенту, що на шальках терезів життя і смерть пацієнтів. І цей удар тримали не один рік. Це вже згодом відбулося підписання угоди між МОЗ України і власником патенту, це вже потім нас було включено у патентний пул за певними препаратами, тоді, коли стало зрозуміло – український пацієнт більше не предмет торгу. Проте, ми не можемо і не повинні наражати експертів тримати удар там, де його можна нівелювати необхідними юридичним інструментарієм. 

Важливо, що і продовження дії патенту на лікарські засоби передбачається лише у випадку, якщо лікарський засіб «зайде» на ринок України впродовж року від дати виходу на світовий ринок і лише на той строк, який відповідає реальному очікуванню на реєстрацію такого лікарського засобу в Україні. Сьогодні ж це безумовні 5 років, які додаються до 20-річної патентної монополії.