Цивільно-правова відповідальність у сфері надання медичної допомоги: окремі аспекти

ДОГОВІРНА І ДЕЛІКТНА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: СХЕМА ПОЄДНАННЯ
У доктрині цивільного права та на практиці не було усталеної позиції щодо можливості паралельного існування договірної і деліктної відповідальностей, а також алгоритмів їх співвідношення. Більш традиційною в науці цивільного права була позиція про розмежування договірної і деліктної відповідальностей за правилом, згідно з яким, за наявності передумов для договірного позову не договірний, відпадає: договірний позов витісняє недоговірний. Якщо сторона договору про надання медичних послуг не виконала чи неналежно виконала умови договору, це є підставою для покладення на неї договірної відповідальності. Тобто рішення про договірну відповідальність приймається за наявності договірного зобов’язання сторін. У разі відсутності договірного зобов’язання припустимо вирішувати питання покладення деліктної відповідальності. З такою науковою позицією не погоджуємось.
У главі 82 Цивільного кодексу України2 «Відшкодування шкоди» передбачено три параграфи: 1) загальні положення про відшкодування шкоди; 2) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю; 3) відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг). Відтак з наведеного доходимо висновку, що норми глави 1 є загальними, а норми глав 2 і 3 є спеціальними.
Відповідно до ст. 1196 ЦК передбачено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов’язань (договір перевезення тощо), підлягає відшкодуванню на підставах, установлених ст. 1166 та 1187 цього Кодексу. У ст. 1166 ЦК передбачено відповідальність за завдану майнову шкоду, а в ст. 1187 ЦК — відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

З повним текстом статті можна ознайомитись за посиланням: https://unba.org.ua/assets/uploads/news/2019-08-07-v-snik-naau-7-2019_5d4b026592d9f.pdf